Борис Миколайович Лісаневич – людина, яка стала легендою в Південно-Східній Азії.
Народився в Одесі 4 жовтня 1905 року в родині дворянина Миколи Олександровича Лісаневича, відомого коняра, і Марії Олександрівни на 4-й станції Великого Фонтану в родовій садибі, подарованій прапрадіду за взяття фортеці Хаджибей ще градоначальником Йосипом де Рібасом.
Борис вже навчався в юнкерському училищі в Одесі, коли почалася революція. Родина покинула місто, дісталася до Варшави, але тут надійшла звістка, що до Одеси повернулися білі, і Лисаневичі повернулися додому. Згодом Олександру все ж вдалося втекти з міста на рибальській шаланді; в розбурханому морі його підібрав корабель союзників.
Бориса врятувала родичка – Віра Гамсахурдія, балетмейстер трупи Одеського театру опери та балету, видавши йому документ, що засвідчував членство в трупі.
Танцював з Вірою Немчиновою, Кірою Щербачовою, Тіллі Лош і Діаною Меннерс, був улюбленим партнером Мясіна, викликав захват режисера Макса Рейнхардта.
У 1933 році Лісаневич прибув до Бомбея. Відпрацювавши номери власної постановки в концертному залі знаменитого готелю «Тадж-Махал» (шість місяців аншлагу!), він слідом за Індією підкорив Бірму, Китай, Балі, Яву, В'єтнам і Цейлон.
Борис ще за життя став людиною-легендою. Несамовитий фантазер, який умів втілювати в життя свої задуми, відчайдушний, який ніколи не перекладав на інших відповідальність, ця людина залишила про себе виключно добру пам'ять. Якось на питання французького етнографа «Що для вас є цінністю?» Лісаневич відповів: «Взагалі-то, життя – це гра. Має значення тільки одне – скільки людей ти зробив щасливими».
Статтю для проекту «Вони залишили слід в історії Одеси» підготував Аркадій Креймер, журналіст.
Детальніше на нашому сайті: Вони залишили слід в історії Одеси